На главнуюНовости → Інститут страхового посередництва. Проблеми та шляхи їх вирішення.

Інститут страхового посередництва. Проблеми та шляхи їх вирішення.

13/02 2018
 

 

тел.:+380 44 331-25-00
е-mail: info@fspu.com.ua
www.fspu.com.ua

 

        

 

 

            

Інститут страхового посередництва.

Проблеми та шляхи їх вирішення.

 

 

 

1.      Загальний стан розвитку
страхового посередництва в Україні

 

Страхове посередництво як спосіб реалізації страхових продуктів є традиційний для страхового бізнесу, а страхові посередники є одними з основних учасників ринку реального страхування.

Це пов’язано перш за все з тим, що низька страхова культура не сприяє появі у людей (потенційних клієнтів) інтересу до страхування, навіть тоді, коли у них об'єктивно існує потреба в цьому. Звичайні канали поширення інформації - рекламні та інформаційні оголошення - неефективні, і тільки особиста бесіда може сформувати інтерес до страхування.

По-друге, страховий продукт у значній мірі заснований на довірі, що не завжди доступно традиційній рекламі. Донести до клієнта стан впевненості до страхової послуги, не використовуючи психологічних інструментів впливу, – основна задача страхового посередника.

По-третє, страховий продукт досить складний, і клієнтам необхідна професійна і докладна консультація при виборі певного страхового продукту та страховика.

Більш ніж 20 років назад, коли в Україні розпалася централізована система монопольного державного страхування, приватні страхові компанії почали формувати власні агентські мережі.

На сьогодні, існує так званий “неорганізований або “сірий” сектор, де сотні суб’єктів різних організаційно-правових форм здійснюють посередницьку діяльність у сфері страхування, не будучи ідентифікованими.

Створення солідної та ефективної системи страхового посередництва грає дуже важливу роль для розвитку страхового ринку. Як правило, потенційний страхувальник знайомиться зі страховою компанією саме через страхового посередника. Його серйозність, компетентність і, у першу чергу, надійність та вміння правильно використовувати конфіденційну інформацією, яка надана йому клієнтом, формують імідж не тільки страхової компанії, яку він пропонує, але і страхового ринку в цілому.

Недостатнє усвідомлення фінансово-економічних проблем розвитку дистрибуції страхових продуктів та недосконале страхове, валютне та податкове законодавство приводить до того, що роль та місце страхових посередників в системі продажу страхових продуктів в Україні використовується не в повному обсязі. Тоді як у економічно розвинутих країнах світу, залишаючись логічною ланкою між страховиками і страхувальниками, страхові посередники одночасно виконують роль помічників і захисників останніх, а по великому рахунку — виконують роль локомотива розвитку страхування в цілому.

 

Страхові брокери

 

На відміну від страхових агентів історія розвитку страхового брокерства на теренах України має дуже не велику історію.

Зокрема, страхові брокери – це юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові або перестрахові брокери-нерезиденти можуть надавати послуги повідомив Нацкомфінпослуг про намір здійснювати діяльність в Україні за встановленою Уповноваженим органом формою.

Їх діяльність може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат за угодою із страхувальником або перестрахувальником та інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До діяльності страхових брокерів застосовуються такі обмеження:

– страховий брокер не може провадити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку;

– страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35 % загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;

– з метою забезпечення ліквідності операцій страхового брокера – юридичної особи розмір отримуваних ним страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного фонду страхового брокера;

– страховий брокер має право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договору страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів. В іншому разі страховий брокер не має право отримувати страхові платежі і їх перерахування (внесення) має здійснюватися безпосередньо страховику.

Реєстрацію страхових та перестрахових брокерів здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Кілька десятків професійних страхових посередників, якими є страхові брокери (з урахуванням представництв міжнародних брокерських компаній) - це вкрай мало для українського ринку. Загальноприйнята європейська практика – на одну страхову компанію десять  страхових брокерів.

З появою конкуренції, а це особливо помітно в автострахуванні, стали з'являтися страхові брокери, що поступово займають усе більшу частку страхових платежів на ринку. А це, у свою чергу, змусило страховиків звернути на них увагу і почати будувати відносини рівноправного співробітництва. Як тільки страхові брокери займуть хоча б 30 % ринку страхування, вони стануть реальною силою з якою буде рахуватись кожен страховик. А доки, нажаль, недосконалість законодавчої бази і низький рівень розуміння необхідності розвивати страхове брокерство гальмує розвиток цього повноцінного учасника страхового ринку. За оприлюдненими даними Нацкомфінпослуг частка брокерів на страховому ринку не перевищує 10% валових премій, тому як на розвинутих ринках  доля страхових брокерів складає 80-90%.

Важлива складова діяльності страхового брокера в тому, що він, на відміну від агента, незалежний учасник страхового ринку та, проаналізував потреби страхувальника, пропонує йому декілька пропозицій страхових компаній щодо розміщення ризику, звернув увагу страхувальника на особливості таких пропозицій.

Розвиток брокерства у сфері страхування істотно обмежується існуванням близько 100 страхових компаній, які за обсягом страхових операцій або принципом роботи (фронтування) близькі до діяльності страхового (перестрахового) брокера. Жорсткість норм щодо капіталізації змусить частину страховиків реорганізуватися в страхового (перестрахового) брокера.

Важливо відзначити, що під брокерами розуміються: брокери - резиденти, представництва брокерів-нерезидентів, які включені до державного Реєстру страхових та/або перестрахових брокерів, а також брокери-нерезиденти, які повідомили Уповноважений орган про намір вести діяльність в Україні в установленому законодавством порядку.

Всі інші посередники (далі - інші посередники), які не відносяться до вищезгаданим группам, не є страховими та перестраховими брокерами з точки зору чинного законодавства.

У зв'язку із ситуацією, яка склалася на страховому ринку, коли не тільки споживачі страхових послуг не роблять поділу між брокерами та іншими посередниками, але навіть і керівники страхових компаній, необхідно проведення політики з організації правильного розуміння брокерської діяльності у споживачів страхових послуг, а саме:

1.1. Оновлювати державний Реєстр страхових та/або перестрахових брокерів не менше 1 разу на квартал, в перспективі - не пізніше 1 числа кожного місяця. Це дозволить і учасникам страхового ринку, і споживачам страхових послуг мати реальну інформацію про страхових/перестрахових брокерів.

1.2. На головній сторінці сайту Уповноваженого органу має бути повідомлення «Звертаємо Вашу увагу, що до страхових та перестрахових брокерів відносяться брокери - резиденти, представництва брокерів-нерезидентів, які включені до державного Реєстру страхових та/або перестрахових брокерів, а також брокери-нерезиденти, які повідомили Уповноважений орган про намір вести діяльність в Україні у встановленому законодавством порядку» Далі може йти посилання на Реєстр. Такі довідки-попередження є на сайтах регуляторів ринку фінансових послуг в інших державах.

1.3.  У Реєстрі зробити можливість (поля) - для брокерів вносити інформацію, яку, згідно проекту нового закону, брокер зобов'язаний надавати клієнту письмово, і коригувати її, як зараз є у страхових компаній. Обов'язково дати посилання на сайт брокера, у кого він є.

2. Створити реєстр законів і нормативів, що стосуються діяльності брокерів, з розміщенням його на сайті Уповноваженого органу і Федерації страхових посередників України. Це дозволить початківцям цього бізнесу ознайомитися з усією нормативною базою в частині регулювання брокерської діяльності, а також отримати інформацію споживачам, яких цікавлять питання регулювання взаємин з брокерами.

Важливе значення страхового посередництва вимагає виконання комплексу взаємопов'язаних заходів щодо забезпечення сприятливих правових і організаційно-економічних умов для його становлення та ефективного розвитку страхування в Україні.

Це можливо у разі реалізації першочергових заходів, метою яких є спрямування дій центральних, регіональних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також учасників страхового ринку на створення режиму найбільшого сприяння розвитку страхового посередництва в Україні.

 

 

Страхові агенти

 

Історія розвитку агентської справи в Україні свідчить про тенденцію руху від побічного, не основного виду діяльності різного роду підприємців (банкірів, дрібних торговців та інших) до страхового агента, який працює заради конкретної страхової організації та тільки в її інтересах. Кількісні показники розвитку агентської діяльності розрізняються в залежності від розміру страхової компанії: столичні страховики створюють великі агентські мережі у регіонах, а регіональні та місцеві - обмежуються своєю адміністративною територією і зрідка просувають свої представництва до столиці. Винятком з цієї ситуації є випадки переїзду з регіонів деяких страховиків до Києва або створення там своїх представництв, переважно з метою спостереження за ситуацією на ринку.

  Присутність провідних страхових компаній у регіонах і взаємодія з місцевими страховиками стимулює розвиток певної конкуренції.  Протистояння агентських мереж столичних, регіональних  (переважно з Запоріжжя, Дніпропетровська, Харкова та Львова) та місцевих страховиків викликано наступними причинами:

  - несумлінна конкуренція з боку столичних філій і представництв, в т.ч. за рахунок відвертого демпінгу;

  - відтік фінансових коштів з регіонів до центру.

Як зазначається у статті 15 Закону України “Про страхування” страхові агенти це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат, а також збір інформації про відповідні види страхових послуг та страховиків-конкурентів, здійснення аналізу ринкової середи. Більш конкретно функції страхового агента регламентуються посадовою інструкцією (для штатних співробітників) і агентською угодою (для позаштатних агентів), розроблених стосовно до умов і задач кожної страхової компанії. При цьому, страховий агент забезпечує активність і динамічність продажу страхових продуктів, можливість надання широкого спектру додаткових послуг, а при певній спеціальній підготовці - поглиблений аналіз і оцінку страхового ризику.

В залежності від специфіки діяльності страхових агентів розрізняють на декілька груп, зокрема:

1) за географічним поширенням:

– всеукраїнські (наприклад, системні банки, Укрпошта);

– місцеві (наприклад, автостоянки, пункти перетину кордону).

2) за видами страхових продуктів:

– зі страхування життя (наприклад, громадські об’єднання, профспілкові комітети);

з особистого страхування, крім страхування життя (наприклад, туристичні фірми, медичні установи);

з майнового страхування (наприклад, автосалони, банки, кредитні спілки, лізингові компанії);

зі страхування відповідальності (наприклад, перевізники вантажів).

3) за участю в процесі страхування:

ті, що безпосередньо укладають договори страхування (наприклад, банки, автостанції, залізничні вокзали);

ті, що сприяють укладанню договорів страхування (наприклад, нотаріальні контори, аудиторські фірми).

4) за цивільно-правовою формою:

на підставі договірних відносин між страховим агентом і страховою компанією;

спільне створення окремої юридичної особи;

створення страховиком дочірнього підприємства;

організація посередником, наприклад, банком, страхової компанії

Страхові компанії пов'язують розвиток агентської мережі з розширенням обсягу страхування за межами корпоративного ринку, де потрібно поглиблення і розширення індивідуального фінансово-економічного підходу до індивідуальних клієнтів з боку страхових агентів. У більшості страхових компаній України створення агентської мережі супроводжується висуванням на перший план необґрунтованої надії, що ця мережа, сама по собі, може і повинна приносити гроші. З іншого боку, агентська мережа вже досить часто сприймається керівниками як окремий самостійний і самодостатній елемент страхової компанії.

  

ІІ. Цілі та задачі державної політики розвитку страхового посередництва

 

Державна політика розвитку страхового посередництва є частиною загальної соціально-економічної політики України та визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються Урядом у сфері соціального захисту населення з урахуванням державних інтересів та пріоритетів.

Метою розвитку страхового посередництва є створення якісного, привабливого і  доступного для  споживачів (страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів) ринку страхових послуг.

Серед основних задач розвитку страхового посередництва є:

1) удосконалення системи захисту інтересів споживачів страхових послуг;

2) забезпечення населення та підприємств різної форми власності масовими страховими послугами (страхування життя, медичне страхування, автострахування, страхування майна тощо);

3) удосконалення механізму професійної відповідальності страхових посередників перед споживачами страхових послуг та страховими (перестраховими) організаціями;

4) кадрове забезпечення, в т.ч. працевлаштування осіб з вищою освітою на ринку посередницьких послуг у сфері страхування, особливо випускників вищих навчальних закладів, що  дасть  змогу зменшити навантаження на бюджети державних служб зайнятості;

5) приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність до світових стандартів та рекомендацій ЕС;

6) інформаційно-аналітичне забезпечення страхового посередництва.

 

 

З повагою,

 Директор

Федерації страхових посередників України

С. Іншаков

 

ФИНАНСОВЫЙ И ФОНДОВЫЙ РЫНОК

Конференция "Агробизнес-2017" 

Награждение победителей конкурса 
"БАНК ГОДА - 2016"


VIII ВСЕУКРАИНСКИЙ КОНКУРС
"БАНК ГОДА-2016"
 


Инвестиционная привлекательность и 
перспективы финансовой системы
Украины в условиях евроинтеграции




II Международная конференция "THE
FUTURE 
OF DIGITAL BANKING – 2015".
Part 1:



Part 2:




БАНКИ СНГ, Балтии, Грузии
КОНТАКТНАЯ ИНФОРМАЦИЯ:
ул. Приорская, 21, офис 403 
Киев, 04114

тел.:       (044) 393-04-03
              (067) 501-01-66
              (050) 523-56-46

e-mail: bank@banksinfo.kiev.ua