На главную → Выпуски журнала → Володимир ЛАВРЕНЧУК: «Дбати про репутацію треба і словом, і ділом»

Володимир ЛАВРЕНЧУК: «Дбати про репутацію треба і словом, і ділом»

Номер 2 (36) 2011

Рубрика: Конкурс "Банк, которому доверяют - 2011"

- Скажіть, що для Вас означає поняття «репутація»?

– Позитивна репутація – це успіх. Відсутність позитивної репутації, тобто негативна репутація свідчить про відсутність успіху. Дане правило, на мою думку, стосується будь-якої компанії або приватної особи й, особливо, фінансових інститутів та їхніх керівників. Існує і зворотній зв’язок – частково, репутація є наслідком діяльності. Ефективність компанії вимірюється багатьма параметрами: прибутком, долею на ринку, динамікою розвитку тощо. І всі вони також формують репутацію: якщо добрий прибуток і добра позиція на ринку, то це великою мірою створює позитивну репутацію.

- Чи змінилася репутація банківських установ під час останньої кризи?

– Очевидно, що банківський сектор отримав сильний удар по репутації як у цілому світі, так і в Україні. Невиплати вкладів вкладникам за їх вимогою, нездійснення платежів або проведення спекулятивних операцій з іноземною валютою у той час, коли в державі спостерігався її великий дефіцит, – всі ці дії деяких учасників ринку підірвали довіру до банків. Поступове відновлення позитивної репутації вже зайняло декілька років, і це ще буде довго тривати.

- Якою є роль банківських об’єднань у справі відновлення довіри до банківської системи в цілому?

– Учасники ринку через ті чи інші об’єднання можуть впливати на формування загальних правил ведення бізнесу і слідкувати за дотриманням всіма учасниками цих правил задля збереження високої репутації самої індустрії. Ця довіра монетизується, і перш за все – через вклади населення. Тільки до індустрії, яка заслуговує на повагу, несуть депозити. Із галузі, яка не піклується про свою репутацію, ці вклади забирають. Тому переважною задачею асоціацій у банківському секторі має бути саме піклування про дотримання всіма учасниками правил ведення бізнесу, а не тільки допомога у розробці тих чи інших документів Національного банку.

- Чи повинна держава дбати про те, щоб банки мали хорошу репутацію?

– Банки не можуть бути відстороненими від держави та не враховувати потреби економіки. Фінансові інститути зобов’язані піклуватися про розвиток суспільства, бо тільки з розвитком цього суспільства вони мають позитивну перспективу. Для держави ефективний банківський сектор є надзвичайно важливим. Бо саме ефективний означає із високою репутацією, адже це дуже взаємопов’язані речі. Я переконаний, що держава має піклуватися про повний порядок у банківському секторі, вимагати прозорості у веденні бізнесу та чесних правил гри. Яким чином? У нас є дуже потужний регулятор – НБУ, який не тільки перевіряє фінансові звіти, але й дає добро на призначення ключових менеджерів, реєструє нові банки тощо. Все це є дуже важливим фактором формування репутації банків в очах українців.

- Є ця та інші нагороди, є дослідження JFK, які свідчать, що саме у Райффайзен Банку Аваль найкраща репутація на банківському ринку України. Яким є Ваш рецепт успішної репутації банкіра?

– Дбати про репутацію треба і словом, і ділом. Щоденна робота установи має бути прозорою і чесною. Потрібно, щоб ті чесні наміри, які озвучуються клієнтам, або пропозиції, що містяться в рекламах, відповідали реальному стану справ. Якщо зазначається, що тариф складає стільки-то, але є приховані тарифи; якщо людина приходить до банку і бачить, що її надурили або не сказали всієї правди, то, очевидно, репутація втрачається. До того ж, банк великою мірою формує репутацію своєю стратегією. Важливо, наскільки він активний у розвитку головних галузей господарства держави, наприклад, фермерства, малого та середнього бізнесу, проектів створення інфраструктури, адже цього потребує суспільство. А з іншого боку, у стратегії має бути визначено, що банк не кредитує те, що шкодить суспільству. Саме на цих принципах побудована стратегія Райффайзен Банку Аваль.

- Наскільки тісним є взаємозв’язок репутації фінансового інституту та його керівника?

– Цей зв’язок є дуже тісним. Із свого багаторічного досвіду можу стверджувати, що з часом керівник «приростає» до бренду компанії. Просто зникає межа, чи ти говориш від себе, чи від установи. За багато років твоя точка зору «зливається» із точкою зору «колективного розуму», і після ухвалення рішення – чи акціонерами чи правлінням банку – це рішення стає твоїм, якщо навіть під час дискусії ти був проти. Дуже важливо, щоб керівник мав бачення, що співпадає з обраною стратегією організації. Це стосується, насамперед, моральних і соціальних цінностей, які сповідує компанія. Навіть не зважаючи на цифру у контракті, я навряд чи зміг би працювати в установі, якщо мої особисті цінності та цінності організації не співпадали б. Дуже добре, що на моїй нинішній посаді щодо цього – все гаразд.

pdf-версія

Рубрики выпусков

<br>

---

График мероприятий